«Карантин не карантин - маємо говорити про все чесно і відкрито», — шефредакторка новин UA: СУМИ Наталія Гордус про роботу в умовах карантину
Понад два місяці в Україні карантин та надзвичайна ситуація. Для журналістів служби новин це особливий період, адже потреба суспільства в оперативній та достовірній інформації зростає. Водночас новинарі, як і всі українці, відчувають на собі тиск пандемії, обмежень, інформації та дезінформації. Про роботу «ньюзруму» Суспільного Сумщини в умовах карантину розповіла шефредакторка новин UA: СУМИ Наталія Гордус.
Як перші дні пандемії в країні позначились на роботі новинної редакції UA: СУМИ? Якими були перші виклики?
- Все почалось несподівано. З емоцій спочатку був страх, як з усім впоратись, бо раніше ніколи ньюзрум не працював в умовах суцільних карантинних обмежень. Страх був також за тих, хто поруч - раптом захворіють новинарі? Щоб не сталось останнього, у нас в редакції з’явились маски, рукавички, пляшка з дезінфектором, на вході щоденне вимірювання температури, постійне прибирання приміщення - тобто, вживалися і вживаються найпростіші заходи безпеки.
Також трохи згодом ми отримали захисні костюми та окуляри, аби мати можливість працювати у «гарячих» точках. Поки всі здорові! А ляк першого (як усе встигнути) минувся вже наступного дня, бо можеш чи ні, але ефір ніхто не скасовував. Довелось переформатовувати роботу кореспондентів. У двох словах — це зменшення одночасної кількості людей у редакції та зведення до мінімуму контактів.
Чи легко під час карантину добувати оперативну та точну інформацію, дотримуватись стандартів журналістики?
- Воно і без карантину нелегко. Тут спочатку було відчуття, що інформація сиплеться на тебе з усіх боків, часто-густо суперечлива або ж неповна, і поки ти до купки все поскладаєш, стаєш неоперативним. Згадую перші брифінги онлайн від медиків і чиновників, коли ти питаєш одне (заздалегідь), а відповіді не отримуєш, і спікерів, які були неготові відповідати на питання-уточнення. Згадую історію, коли на руках «дві версії» статистики — від місцевої лабораторії та МОЗу. Або історія з подвійним результатом на COVID-19 у померлої жінки, де довелось поставити всіх на вуха, аби добитись зрозумілих пояснень, чому так сталось. З останнього — коронавірусна інфекція, виявлена у працівниці супермаркету, який закрили заднім числом (за документами магазин не працює з 28 квітня, а редакція має чеки людей, які там скуповувались 1 та 3 травня). Ще багато чого, що зараз, напевно, і не згадаєш, щодня якийсь новий «фінт».
Новини стали більше коментувати та поширювати? Чи однозначна реакція аудиторія на роботу журналістів?
- Знаю точно — глядач/слухач/читач став гостріше на все реагувати. Практично жоден із матеріалів не проходить непоміченим — емоційність дописів і коментарів строката. Переважно, йде негативне сприйняття дійсності й журналістів, мабуть, тому що, зокрема ми, малюємо реальну картину, яка не завжди приємна. З позитивного — зросла кількість переглядів випусків новин і сюжетів. З початком карантину один вечірній випуск на о 20-30 ми зараз транслюємо наживо у Фейсбук, і бачимо, що є сенс це продовжувати. Що точно знаходить відгук — це так звані «добрі новини», на них і до карантину був попит, а зараз такого в ефірах катастрофічно не вистачає.
Які карантинні новини викликали найбільшу зацікавленість?
- Ми працюємо одразу на кілька платформ: ТБ, радіо, сайт, соціальні мережі — у кожного своя аудиторія та пріоритетні історії. За період карантину на сайті найбільшою популярністю користувалась новина про першу сумчанку, у якої діагностували COVID-19. Інші популярні новини теж стосувались коронавірусу. На ютуб-платформі багато переглядів набрали новини про контроль транспорту на в`їздах до Сум та про відкриття ринків.
На Фейсбуці стало популярним відео зі станції швидкої допомоги, де лікарі показали, як вони мають готуватися їхати на виклик до хворих з підозрою на COVID-19.
Ця статистика свідчить, що зараз важливу роль відіграє не красива, яскрава картинка, смачні синхрони, а саме інформація, яка може допомогти зорієнтуватись людям у тому, що відбувається, та прийняти рішення. Велику роль має оперативність та унікальність інформації — ніхто не скасовував інтерес до таких матеріалів.
Тож карантин став випробуванням, яке зробило журналістів більш стресостійкими та винахідливими?
- Винахідливішими і витривалішими — це точно. Бо з усіх кутків на тебе тиснуть ОБМЕЖЕННЯ – справедливі й не дуже, законні та ні, всі події обертаються тільки навколо цього, і це добряче дратує. Втім, редакція новин (я сподіваюсь на це) призвичаїлась, і вже багато чого сприймає через призму гумору, зараз встигаємо навіть "дивитись навкруги" і помічати інші події, не пов’язані прямо або опосередковано з карантином. Потроху розширюємо тематику наших випусків, як було у «докарантинний період», з’являється місцева політика, ремонтно-закупівельні, комунальні теми. Адже є побоювання, що доки всі рахують хворих, десь там можуть гріти руки недобросовісні люди, ну, і по-друге, — життя ж продовжується.
А ще з’явився азарт — як зробити матеріал на основі мінімальної інформації, бо твої спікери та герої сидять/працюють вдома і дістати їх коментар або «картинку» з події фізично ти не можеш. Загалом, робимо все, «як завжди»: збираємо, сортуємо, препаруємо та довантажуємо інформацію коментарями тих, хто «в темі» або «в ділі», аби глядач/слухач/читач міг зробити свої власні висновки, бо ж карантин не карантин - маємо говорити про все чесно і відкрито.
