Сумчанка позивається до Російської Федерації

18:32, 30 жов. 2019
 
Сумчанка позивається до Російської Федерації

Сумчанка позивається до Російської Федерації. Просить визнати її потерпілою від агресії цієї країни. Майже 5 років тому у Донецькій області загинув її син – Ігор Гольченко. Хлопцю було 19 років. На фронт потрапив із другої спроби. У складі добровольчого полку «Азов» воював із грудня 2014 року. Загинув за два місяці. Мама Ігоря Гольченка говорити про це відмовилась. У суді інтереси родини представлятиме громадська організація «Сила права». За словами обласного координатора організації Михайла Грека, представники Посольства Російської Федерації донині ігнорували українські суди, але, на його думку, стягнення з держави-агресора коштів – справа часу:

 «Це не перша наша справа, тому маємо надію на те, що ми виграємо цей процес і Російська Федерація буде зобов’язана компенсувати моральні і матеріальні збитки. Ми виходимо із світової практики, із практики цивілізованих європейських країн, де за загиблого, приблизно, компенсація якщо дружина, двоє дітей, якщо батьки, то на кожного члена сім’ї до 60 тис євро, але в кожному випадку вирішує суддя».

 Справу слухатимуть у Ковпаківському райсуді міста Суми. Вона на стадії підготовки першого засідання. Сума моральної компенсації, що її заявила мама Ігоря Гольченка – один мільйон 677 тисяч гривень. Загалом, говорить речниця Ковпаківського райсуду Сум Вікторія Сиріцина, у їхньому суді це буде третя подібна справа: 

«Протягом останнього року до суду надійшло три позови про стягнення моральної шкоди завданої в наслідок агресії Російської Федерації проти України. В двох справах позивачами є матері воїнів, які загинули під час виконання службових обов’язків на території Донецької області. Наразі ці справи іще не розглянуті, рішення по ним не прийняті, вони перебувають на стадії розгляду. Третю справу суд розглянув, виніс рішення, яким задовольнив позовні вимоги». 

Ігор Гольченко навчався у сумській школі №22. Два роки тому тут з’явилась меморіальна дошка на честь воїна. Вчителька англійської, його класна керівниця Світлана Пархоменко згадує про ставлення хлопця до родини: 

«В пріоритеті у нього була родина. Він дуже любив свою маму і дуже любив свого молодшого братика. Я пам’ятаю, що коли був солодкий стіл в класі: всі їли цукерки чи тортики ділили, то Ігор завжди: я не хочу, я краще заберу Микитці з собою. Якщо ми десь їхали відпочивати з класом і десь затримувалися, я просила дітей: телефонуйте батькам, нехай приходять вас забирають, бо вже ніч на дворі. Він казав: ні, ні, я нікому не буду телефонувати, мама ж відпочиває».

 За інформацією організації «Сила права», усього в судах області справ за позовами рідних загиблих і переселенців, які вважають себе постраждалими від російської агресії - 10. Торік Зарічний суд виніс рішення на користь позивачки – удови полковника Служби безпеки Олександра Аніщенка, який загинув в травні 2014 року у бою під Слов’янськом.